У день пам’яті свого небесного покровителя – святителя Епіфанія Кіпрського, 12 травня 2026 року, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній очолив Божественну літургію в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври.

Митрополит Полтавський і Кременчуцький Федір співслужив Священноархімандриту Лаври разом з архієреями й духовенством з усієї України, а також Екзархом Вселенського Патріарха в Україні – єпископом Команським Михаїлом.

Після читання Євангелія Блаженнійший владика виголосив першосвятительське слово проповіді та возніс особливу молитву до Господа за нашу Батьківщину, яка переживає час важких випробувань і небезпеки.

Також під час відправи лунали молитовні прохання за воїнів, які захищають Україну, за владу і наш народ, а також за спокій душ усіх полеглих оборонців Батьківщини і мирних жителів, які загинули під час війни.

Після подячного молебню митрополит Хмельницький і Шепетівський Симеон від імені Священного Синоду, архіпастирів, духовенства та мирян висловив вітання Предстоятелю автокефальної Української Православної Церкви з нагоди Дня тезоіменитства:

«Христос воскрес! Ваше Блаженство, Блаженнійший Владико Епіфанію, наш дорогий Предстоятелю!

У ці світлі пасхальні дні, коли Церква знову і знову звіщає світові переможну істину Воскресіння Христового, від імені Священного Синоду, єпископату, духовенства, чернецтва та всієї повноти Православної Церкви України сердечно вітаю Вас із Днем тезоіменитства – днем пам’яті Вашого небесного покровителя, святителя Епіфанія, архієпископа Кіпрського.

Життя святителя Епіфанія нагадує нам про ревність у вірі, твердість у сповіданні істини, любов до Церкви та невтомну працю задля її чистоти і єдності. Він жив у непростий час, коли Церкву збурювали численні спокуси, суперечки й лжевчення. Але серед цих бур він залишався пастирем, який шукав не людської слави, а Божої правди, і всі свої сили присвячував тому, щоб церковний корабель не втратив спасительного курсу.

Сьогодні, вшановуючи його пам’ять, ми бачимо, що й Ваше першосвятительське служіння звершується у час великих випробувань для нашого народу і нашої помісної Церкви. В умовах війни, болю, втрат і тривог Ви несете служіння Предстоятеля як пастир, слово якого підтримує, молитва укріплює, а приклад надихає. Ви закликаєте до єдності, свідчите світові правду про Україну, підтримуєте наших захисників, утішаєте скорботних і дбаєте про духовне утвердження вірних чад Церкви Христової.

Святий апостол Яків говорить: «Мудрість, що сходить зверху, по-перше, чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милосердя і плодів благих» (Як. 3: 17). У цих словах відкривається образ справжньої християнської мудрості – не лише знання чи досвіду, а благодатного дару, який очищає серце, навчає лагідності, милосердя, духовної рівноваги та відповідальності перед Богом і Його Церквою.

Ваше Блаженство, саме такої мудрості, що сходить згори, ми сьогодні молитовно бажаємо Вам у Вашому першосвятительському служінні. Нехай Господь подає Вам ясність духовного бачення, силу слова, терпіння у трудах, твердість у правді й батьківську любов до ввіреної Вам пастви.

У час, коли Україна проходить крізь тяжкі випробування війни, особливо важливо, щоб голос Предстоятеля Церкви був голосом віри, надії та духовної стійкості. І ми вдячні Богові за те, що Ваше служіння є для багатьох людей джерелом підтримки, розради й упевненості в перемозі добра над злом.

Молимося, щоб Воскреслий Христос і надалі укріплював Вас Своєю благодаттю, дарував Вам міцне здоров’я, мир душі й радість на серці, а Ваші архіпастирські труди приносили добрі плоди для блага Церкви Христової, утвердження єдності українського Православ’я і духовного зміцнення нашого українського народу. Многі і благі літа Вам, Ваше Блаженство, наш дорогий Предстоятелю!».

У відповідь Його Блаженство подякував за теплі слова привітань та звернувся до присутніх зі словом. Завершилася урочиста відправа многоліттям Блаженнійшому владиці.