Повчання “Про відмінність між добрими людьми і поганими”
2013-02-04 Добрі люди завжди спокійні, бо мають чисте сумління, яке їх ні в чому не докоряє, а злі ніколи не мають спокою, тому що вдень вони зайняті суєтними думками, а вночі сон тікає від них, через невдачі і різні денні негаразди, а також і через докори сумління. Добрі люди усі свої думки спрямовують до Бога і основою усіх своїх діл мають благочестя, а злі і нерозумні люди віддаляються від Бога, мало думають про благочестя і живуть, зовсім не думаючи про майбутнє життя. Добрі люди старанно і ретельно служать там, де їм визначив Бог, а злі зайняті лише гульками і ледарством: нині веселощі, завтра утіхи, післязавтра те саме, вдень гуляють і вночі гуляють. Добрі люди ті дарування, якими їх Бог наділив, використовують на користь ближнім, навчаючи нерозумних, допомагаючи бідним і захищаючи пригноблених, а злі у злобі до інших розвивають розум свій на те, якби зашкодити їм, а багатство використовують лише для власного задоволення. Добрі люди люблять усіх людей, в тому числі і ворогів, а злі люблять лише себе і ненавидять інших, і особливо тих, хто живе у чеснотах. Добрі люди корисні суспільству, бо через них процвітають держави, а злі люди – виразка для суспільства, вони правди не люблять, бідних ображають, усім заздрять, всюди і в усьому намагаються віднайти користь для себе, притому чесність і совість для них – порожні слова. Нарешті, добрі люди приємні Богові, а тому і чеснота їхня не залишається без винагороди, навпаки, злі люди противні Богові, а тому вони часто караються за свої беззаконня і тут, на землі, а в майбутньому житті їх очікують вічні муки. “Нечестивим же немає миру”, – говорить Господь вустами пророка Ісайї (48, 22). Із Синодських повчань. |