2013-01-27

Тому, ось який безперервний рух відбувається у невидимому світі, у всьому просторі, що відділяє землю від неба!.. Фізика нічого не бачить у атмосфері, окрім повітря із випадковими домішками деяких інших атмосферних тіл, а Одкровення запевняє, що це є “сфера влади повітряних духів злоби піднебесних” (див. Еф. 2, 2), котрі не сплять ні вдень, ні вночі, прагнучи нам заподіяти щось зле. І протягом усього життя нашого спокушають нас, щоб впіймати (мов той хижак, що полює на здобич, нападаючи на неї неочікувано). І після відходу нашого звідси (із життя земного),  женуться вслід – чи не вийде як-небудь вирвати душу із рук ангелів, які охороняють її. Вирвати-то не можуть, якщо тільки не буде в нас нічого такого, від чого відреклися ми в святому Хрещенні. Якщо ж є, то біда: все те подібне до забороненого товару. На митницях його забирають і ще й штраф беруть. А там, у широті повітряній, товару не забирають, але душу беруть усю, якою вона є. І рада була б людина дати якийсь викуп: але що ж даси замість душі своєї?

Але як же бути? А ось як: потрібно усе це заборонене викинути раніше, ніж доведеться проходити митарства. Викидається ж воно покаянням, відстороненням від гріха і оплакуванням його. Сильна і молитва Церкви, яка супроводжує тих, що відходять, сильніше за неї на землі немає нічого для душ християнських. Але, щоб вона виявила спасительну дію над кимось, потрібно, щоб у них було дещо, до чого б вона могла прищепитися, щоб, поєднавшись через це із душею, могла вона потім із душі захищати і вражати стрілами нападаючих ворогів. Що ж це за дещо? В ідеалі – віра з любов’ю поєднана, але якщо цього немає, то покаянні почуття по вірі у Господа.

Святитель Феофан Затворник.