Архієрей

Біографія архієпископа Полтавського і Кременчуцького Федора (Бубнюка)

Храми єпархії

Храм Святого Архістратига Божого Михаїла в с.Петрівка

Свято-Миколаївський кафедральний собор м. Кременчука

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Полтаві

Список парафій Полтавської єпархії

Архів

2018-11

2018-10

2018-09

2018-08

2018-07

2018-06

2018-05

2018-04

2018-03

2018-02

2018-01

2017-12

2017-11

2017-10

2017-09

2017-08

2017-07

2017-06

2017-05

2017-04

2017-03

2017-02

2017-01

2016-12

2016-11

2016-10

2016-09

2016-08

2016-07

2016-06

2016-05

2016-04

2016-03

2016-02

2016-01

2015-12

2015-11

2015-10

2015-09

2015-07

2014-12

2014-11

2014-10

2014-09

2014-08

2014-07

2014-06

2014-05

Православний календар

Грудень 2018
Пн   3 10 17 24 31
Вт   4 11 18 25  
Ср   5 12 19 26  
Чт   6 13 20 27  
Пт   7 14 21 28  
Сб 1 8 15 22 29  
Нд 2 9 16 23 30  
Паломницький центр ім. преп. Паїсія Величковського Духовно-культурний центр

Хто наш і хто не наш

Святитель Феофан Затворник

2012-09-10

Хто вірує і сповідує, що всеблагий Бог, сотворивши світ, не залишив його на поталу долі і не скував його кайданами якоїсь невблаганної необхідності, але з тією ж свободою і владою, з якою створив його, править ним і піклується про кожне творіння, а тим паче про розумне творіння, усе вільно направляючи до благої мети Своєї, не будучи обмеженим законами природи, котрі самі є нічим іншим, як вираження Його ж волі, і тому цілковито підлягають Його владі і зміні там, де цього вимагає Його безмежна премудрість, – той наш.

Хто вірує і сповідує, що ми, будучи створені для постійного спілкування з Богом і незмінного з Ним блаженства, в прабатьках наших порушенням Його заповіді відпали від Нього, накликали на себе праведний гнів Його і підпали під тимчасове покарання і вічне осудження, і тому будь-яке видиме зло і те, яке нас спіткало, внутрішнє чи зовнішнє, не є природнім нашим  станом або наслідком нашої обмеженості, а є прямим плодом гріха, покарання, лише милістю Божою перетворюване на очищувальну для нас зброю, за умови віри, покаяння, смиренної покірності волі Божої, – той наш.

Хто вірує і сповідує, що Господь, спонукуваний любов’ю, не терплячи, щоб Його улюблене творіння – людина – загинула у цьому тяжкому становищі, благоволив зійти на землю, прийняти на Себе людську природу, стражданням і смертю Своєю задовольнити правду Божу і після воскресіння, вознісшись на небо і сівши праворуч Бога Отця, знову відкрив людині вільний доступ до живого богоспілкування, – той наш.

Хто вірує і сповідує, що усі відновлювальні Божественні сили “для життя і благочестя” (2 Петр. 1, 3) закладені Господом у Святій Його Церкві, як єдиній лікарні нашій; і діють у ній Духом Святим через святі Таїнства та інші освячувальні чини над усіма тими, хто приступає до них із відкритим вірою серцем. І, що іншого способу для прийняття благодатних сил не має і не може бути, хоч щоб і не задумували і як би не мріяли стати духовними деякі мрійливі люди, – той наш.

Хто вірує і сповідує, що кожному, хто шукає спасіння, потрібно перш за все покаятися та з твердою рішучістю більше не грішити, хоча б це і коштувало йому життя; потім приступати до Таїнства Причастя для отримання благодаті у зміцненні на добро своїх природних сил, потім, в міру сил, йти дорогою заповідей Христових серед усіх освячувальних чинів і молитов Церкви, конче необхідних для розпалювання у нас духу благодаті, під впливом подвигів самозречення для знищення пристрастей, доки, нарешті, не досягне світлого стану безпристрасності і чистоти, “до міри зростання в нас повноти Христової” (Еф. 4, 13), – той наш.

Хто вірує і сповідує, що ті, які йдуть цією дорогою, спілкуючись з Богом, спілкуються водночас із світом невидимим – ангелами і усіма святими, котрі раніше догодили Богові, і, вдаючись до їхнього заступництва, отримують від них, і особливо від Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, всесильної нашої заступниці і покровительки, вчасну допомогу, – той наш.

Хто вірує і сповідує, що через первородний гріх душа розлучиться із тілом під дією смерті та перебуватиме у цьому розділенні до майбутнього воскресіння і суду: або, живлячись надією вічного блаженства, якщо виконувала в усьому волю Божу; або знемагатиме від страху вічних мук, якщо противилася заповідям Господнім, – той наш.

Хто ж не вірує у Святу Тройцю і думає, що Отець, Син і Святий Дух не є особами єдиного Божества, а лише іменами однієї особи, – той не наш.

Хто відкидає Божественну творчість і Промисел і переконаний в тому, що світ з усім, що в ньому виник випадково і керується сам собою, – той не наш.

Хто не вірує у Святу Церкву як єдину лікарню, котра містить у собі усі відновлювальні для нас сили; і святі Таїнства її і освячувальні засоби вважає простими обрядами без внутрішньої сили, – той не наш.

Хто мріє отримати освячувальну силу Божої благодаті якимось сокровенним, невидимим способом, а не тим, який пропонує Свята Церква, – той не наш.

Хто цурається спілкування зі святими і зневажливо відкидає їхнє заступництво, так само як і згубну дію духів злоби піднебесних, – той не наш.

Хто не визнає потрібним подвижництва і різних діл самозречення, тішачи себе хибною надією сумістити дух Христів із духом світу, – той не наш.

Хто заперечує духовність душі, її безсмертя, майбутнє воскресіння наших тіл і вічну відплату усім нам за ділами нашими, – той не наш.

Хто явно і таємно порушує устави Церкви Божої, не вважає потрібним дотримуватися постів, сповідатися і причащатися, хто не шанує свята і дні недільні або замість належної їм пошани віддається безумним веселощам і утіхам, – той не наш.

Хто із зухвалим самовиправданням не зберігає чистоти до шлюбу і вірності подружньої у шлюбі, видумуючи замість благословенного Богом якийсь інший образ співжиття, – той не наш.

Взагалі, хто захоплюється сам і підбурює інших неприборканим свавіллям в образі думок і правилах життя, – той не наш.

Адресуй тепер кожен усе це до себе, і, поклавши руку на серце, дай відповідь на запитання: “Чи наш ти, чи з ворогів наших?” (Нав. 5 ,13).




Святитель Феофан Затворник.

Повернутися в розділ