Архієрей

Біографія архієпископа Полтавського і Кременчуцького Федора (Бубнюка)

Храми єпархії

Храм Святого Архістратига Божого Михаїла в с.Петрівка

Свято-Миколаївський кафедральний собор м. Кременчука

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Полтаві

Список парафій Полтавської єпархії

Архів

2018-09

2018-08

2018-07

2018-06

2018-05

2018-04

2018-03

2018-02

2018-01

2017-12

2017-11

2017-10

2017-09

2017-08

2017-07

2017-06

2017-05

2017-04

2017-03

2017-02

2017-01

2016-12

2016-11

2016-10

2016-09

2016-08

2016-07

2016-06

2016-05

2016-04

2016-03

2016-02

2016-01

2015-12

2015-11

2015-10

2015-09

2015-07

2014-12

2014-11

2014-10

2014-09

2014-08

2014-07

2014-06

2014-05

Православний календар

Вересень 2018
Пн   3 10 17 24  
Вт   4 11 18 25  
Ср   5 12 19 26  
Чт   6 13 20 27  
Пт   7 14 21 28  
Сб 1 8 15 22 29  
Нд 2 9 16 23 30  
Паломницький центр ім. преп. Паїсія Величковського Духовно-культурний центр

Піст – час очищення розуму

2012-03-04

Через зарозумілість і захоплення людського розуму гріхом. Віддалившись від Бога, людина втратила благодать, що призвело до засліплення людини гріхами і змінило її розум. Падіння людини призвело до неправильного функціонування нашої свідомості та змішанню діяльності розуму із фізіологічними процесами та залежності його від зовнішніх обставин. Ця втрата Божої благодаті умертвила розум людини, вся природа людська захворіла і стала спадковою. Тобто гріх став переходити із покоління в покоління. Це підтверджується словами апостола Павла у посланні до Римлян: “Через непослух одного чоловіка багато людей стало грішниками”…

“Природа наша захворіла гріхом через непослух однієї людини, тобто через Адама і багато-хто став грішним не тому що грішили разом із Адамом, бо вони тоді не жили, а тому що їм властива його природа, яка підпала закону гріха. В Адамі людська природа підпала тлінню, через непослух в неї проникли пристрасті”. “Смерть ввійшла в рід людський, починаючи від Адама, подібно до того як гине рослина у якої підрізали корінь”, так гине і людина через гріховне життя. Цьому навчає нас святитель Кирило Олександрійський. Щоб переконати читача, наведу слова святителя Григорія Палами: “Розум, який відступив від Бога, стає подібним до тваринного або бісівського, і відмовившись від законів природи, шукає собі подібних…”

Людина народжується на світ, а в Святому хрещенні народжується в Бозі. Її розум просвіщається, звільняється від плотського і диявольського рабства і з’єднується з Богом. Але не кожний охрещений стає на правиль-ний шлях, адже через гріх знову настає запаморочення розуму і його омертвіння, адже всякий гріх і пристрасть призводять до духовної смерті. Преподобний Іоан Синайський пише, що лукаві біси мають на меті “заморочити наш розум” і “творити те, що тільки божевільні роблять”. Тіло грішить ділами, а розум гріховними помислами, які виходять з хворого розуму. Нечистота і падіння нашого розуму проявляється, по-перше, в неправдивому розумінні через неправдиві знання, чому навчали нас безбожна влада, школа і сім’я в часи войовничого атеїзму, та і тепер ЗМІ, школа, вузи та владні структури, які не керуються Божими Законами. По-друге, через відсутність загального прикладу для доброго наслідування, особливо в середовищі молоді, де часто пропагуються далеко не моральні цінності. Нарешті, через аморальні помисли, які є наслідком нашої гріховності, успадкованої від попередніх поколінь. І останнє: через бажання творити гріх, не усвідомлюючи його наслідків.

Що ж робити, щоб стати здоровим розумом і душею? Щоб стати здоровим треба наш розум лікувати за словами святих отців “оживляти і очищати” . Господь у своєму вченні досить зрозуміло навчає нас як очистити серце і розум. В євангелії від Матфея читаємо “Фарисею сліпий, очисти спочатку всередині чаші і блюда, щоб чистими були вони і зовні” (Мф. 23, 26). Апостол Павло радить “очистимо себе від усякої скверни плоті і духу, творячи святиню в страхові Божому” (2 Кор. 7, 1). Апостол Петро знаючи, що любов один до одного є плодом сердечної чистоти радить нам: “Постійно любіть один одного від чистого серця” (1 Пет. 1, 22).

Взагалі ми можемо стверджувати що лікування людини полягає, в очищенні розуму, серця і образу Божого – в поверненні розуму до первозданної краси, спілкуванні з Богом. Якщо розум стає храмом Духа Святого, то можна стверджувати, що лікування було успішним.

Отже, очищення розуму і серця необхідна умова для повернення до чистого розуму, до зцілення від недуг душевних і тілесних.

Основою досягнення зцілення душі є віра. Віра ж має бути правильною, в нашому випадку православною, в іншому випадку лікування неефективне.

Богослов’я – це вчення Церкви про духовне здоров’я та шлях, яким людина повинна йти, щоб вилікуватись і спасти свою душу. Для зцілення душі треба усвідомлення хвороби. Хто не усвідомлює себе хворим, той не звертається до лікаря. Отже, треба грішній людині усвідомлювати себе хворим. Це є початком лікування. Преподобний Максим навчає: “Хто знає немочі людської природи, той пізнає і Божу силу, яка допомагає”.

Більшість сьогоднішніх християн не розуміють свого духовного стану, а більше того навіть переконані, що сповнені дарів Святого Духа. На жаль, це знищує нас і справу нашого спасіння. Ми подібні фарисеям, які в часи пришестя Христа не відчували потреби в лікарі. Чи виникне дар покаяння і плачу в серці гріховному і спустошеному? Звичайно, що ні!

Усвідомлюючи свою неміч ми повинні усвідомлювати свою недостойність, стати смиренними і терпеливими. Та все це непросто, бо ще потрібний лікар-цілитель, яким і є священик, духовний отець. Священик –лікар, пропонує своїм духовним чадам православне лікування, шлях православного благочестя – творити подвиг, підкорення своєї волі волі Божій, а для нас це застосування в житті закону Божого, зберігання в серці Його заповідей. За Добротолюбієм заповіді Божі вище всіх скарбів світу, вони звільняють розум від нестриманості і ненависті. Послух заповідям Божим це “воскресіння мертвих”. Кожне слово Святого Писання і є для нас заповіддю Божою. Тобто Христовими заповідями є піст, молитва, покаяння, участь у божественній Літургії, чистота серця тощо.

По особливому впливають на наші хвороби піст, бдіння, молитва. Піст за словами Іоана Синайського є стримання плоті, відмова від усього, що усолоджує, позбавлення лукавих помислів, звільнення від скверних снів, стримування тілесних похотей, чистота молитви, світло душі, стримування розуму, викорінення безсердечності, бажання смирення, радісне скрушення, утримання від пустомовства, сторож послуху, здоров’я тіла, розрішення гріхів, ворота раю та небесна насолода”.

Звичайно що піст це засіб, а не мета – зброя, якою ми перемагаємо гріхи.

“Тому, що ми не постили, нас було вигнано з раю. Отже дотримуймося посту, щоб повернутися туди“ (Свт. Василій Великий) Піст має своє велике значення для нашого духовного життя. Може сьогодні з різних причин ми не в силі так суворо постити, як постили колись наші пращури, але й сьогодні маємо обов'язок дотримуватися духовного посту, це є духовне очищення і боротьба з нашими шкідливими звичками, обов'язок молитви, практикування християнських чеснот та добрих справ. І якраз ця наша духовна обнова є властивою і найважливішою ціллю Святого Великого Посту.

Піст – це час покаяння, це день спасіння. Час Великого Посту для кожного християнина – це час духовної боротьби, в якій беруть участь й душа й тіло. Душа бере участь через ревнішу молитву й розсудливість, через контроль над думками та помислами, практикуючи християнські чесноти і роблячи добрі справи. Це внутрішнє настановлення душі проявляється назовні через піст і покутні справи нашого тіла. Без тілесного посту нема й духовного посту. “Наскільки відмовиш тілу, – каже свт. Василій Великий, – настільки й додаси своїй душі блиску духовного здоров’я”.

Другим засобом лікування є бдіння, за допомогою якого людина позбавляється пристрастей. Бдіння приносить користь людині, бо очищає розум, гасить плотські подразнення, пом’якшує серце, стримує злих духів та язик, відганяє мрійливість тощо.

Разом з бдінням прекрасним способом лікування душевних хвороб є молитва, бо через неї в душу входить благодать. Багато хто можливо скаже, що все це треба ченцям. Але думаю, що це не так. Молитва, покаяння, плач, жаль за гріхи, піст, бдіння тощо – заповідані Христом для всіх людей.



Протоієрей Миколай Храпач.

Повернутися в розділ