Митрополит

Біографія митрополита Полтавського і Кременчуцького Федора (Бубнюка)

Храми єпархії

Храм Святого Архістратига Божого Михаїла в с.Петрівка

Свято-Миколаївський кафедральний собор м. Кременчука

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Полтаві

Список парафій Полтавської єпархії

Архів

2024-03

2024-02

2024-01

2023-12

2023-11

2023-10

2023-09

2023-08

2023-07

2023-06

2023-05

2023-04

2023-03

2023-02

2023-01

2022-12

2022-11

2022-10

2022-09

2022-08

2022-07

2022-06

2022-04

2022-02

2022-01

2021-12

2021-11

2021-10

2021-09

2021-08

2021-07

2021-06

2021-05

2021-02

2021-01

2020-12

2020-11

2020-10

2020-09

2020-08

2020-07

2020-06

2020-04

2020-03

2020-02

2020-01

2019-12

2019-11

2019-10

2019-08

2019-07

2019-06

2019-05

2019-04

2019-03

2019-02

2019-01

2018-12

2018-11

2018-10

2018-09

2018-08

2018-07

2018-06

2018-05

2018-04

2018-03

2018-02

2018-01

2017-12

2017-11

2017-10

2017-09

2017-08

2017-07

2017-06

2017-05

2017-04

2017-03

2017-02

2017-01

2016-12

2016-11

2016-10

2016-09

2016-08

2016-07

2016-06

2016-05

2016-04

2016-03

2016-02

2016-01

2015-12

2015-11

2015-10

2015-09

2015-07

2014-12

2014-11

2014-10

2014-09

2014-08

2014-07

2014-06

2014-05

Православний календар

Березень 2024
Пн   4 11 18 25  
Вт   5 12 19 26  
Ср   6 13 20 27  
Чт   7 14 21 28  
Пт 1 8 15 22 29  
Сб 2 9 16 23 30  
Нд 3 10 17 24 31  
Паломницький центр ім. преп. Паїсія Величковського Духовно-культурний центр

Про Святу Чотиридесятницю

Про Святу Чотиридесятницю

2012-02-23

Міркуючи так, вони освятили нам із трьохсот шістдесяти п’яти днів року ці сім тижнів Святої Чотиридесятниці. Таким чином вони відділили ці сім тижнів; але з часом отці вирішили прибавити до них і ще один тиждень: по-перше, для того, щоб ті, хто бажає увійти у подвиг посту протягом цього тижня привчалися і нібито приготовлялися до нього; по-друге, для того, щоб ушанувати число днів посту Чотиридесятниці, якою постився Господь наш Ісус Христос. Адже віднявши від восьми тижнів суботи і неділі, отримуємо сорок днів, а піст Святої Суботи вважається особливим, тому що вона є священна і єдина пісна із усіх субот року. А сім тижнів без субот і недільних днів складають тридцять п’ять днів; потім, додавши піст Святої Великої Суботу і половину Світлої і світлоносної ночі, отримуємо тридцять шість днів з половиною, що і складає рівно десяту частину трьохсот шістдесяти п’яти днів року. Бо десята частина трьохсот – тридцять, десята доля шістдесяти – шість, а десята доля п’яти складає половина Світлого дня. Ось, як ми сказали, тридцять шість днів з половиною; ось, так сказати, десятина усього року, яку, як я сказав, освятили нам святі Апостоли для покаяння і очищення гріхів усього року.

Отже, блаженний, браття, хто добре і як належить збереже себе у ці святі дні. Бо хоч і трапиться йому, як людині, згрішити по немочі або по недбалості, але ось, Бог дав ці святі дні для того, щоб, якщо хто постарається з увагою і смиренномудрістю подбати про себе і покаятися у гріхах своїх, – він очиститься від гріхів, котрі вчинив протягом усього року. Тоді душа його звільниться від тягаря, і таким чином він очищеним досягне святого дня Воскресіння, і неосудно причаститься Святих Таїн, ставши через покаяння у цей святий піст новою людиною. Такий у радості і духовній веселості, за допомогою Божою, буде святкувати усю Святу П’ятидесятницю, або П’ятидесятниця, як говорять Отці, є спокій і воскресіння душі; це бачимо з того, що ми протягом всієї Святої П’ятидесятниці не стаємо на коліна.

Отже, кожен, хто бажає у ці дні очиститися від гріхів, котрі вчинив він протягом цілого року, перш за все повинен утримуватися від великої кількості страв, адже безмірна їжа, як говорять отці, породжує для людини усіляке зло. Далі він повинен також остерігатися, щоб не порушити посту без великої потреби, щоб не шукати смачної їжі і щоб не обтяжувати себе великою кількістю їжі або пиття. Бо є два види черевоугодництва. Перший, коли людина шукає приємності їжі, і не завжди хоче їсти багато, але бажає смачного; і трапляється, що такий, коли їсть страви, які йому подобаються, так захоплюється їхнім приємним смаком, що утримує їжу у роті, довго жує і, через приємний смак, не наважується проковтнути її. Грецькою мовою це називається лемаргія – гортанобісся. Іншого знову перемагає бажання їсти багато, і він не хоче гарних страв, і не турбується про їхній смак; але чи смачні вони чи ні, він хоче тільки їсти і не розрізняє, які вони; він піклується тільки про те, щоб наповнити своє черево; це називається гастимаргія, тобто черевобісся.

Скажу вам і походження цих назв. “Маргенін” – біснуватися, так говорять еллінські вчені про біснуватого, а “маргос” називається біснуватий. Отже, коли хтось захворіє на це, тобто на біснування щоб наповнити черево, тоді це називається гастримаргія, від слів: “біснуватися” і “черево”, тобто біснування щодо черева. Коли ж біснування буває лише тільки, щоб гортань отримала насолоду, то це називається лемаргія від слів: “гортань” і “біснуватися”. Отже, хто бажає очиститися від своїх гріхів, той повинен з великою увагою берегтися і уникати цих видів черевоугодництва; бо ними задовольняється не потреба тіла, а пристрасть, і якщо хто віддається їм, то цим чинить гріх. Як у законному шлюбі і блуді дія буває однією і тією ж самою, але мета розрізняє ці вчинки: бо один з’єднується з жінкою для народження дітей, а інший – для задоволення своєї похоті до насолод. Подібне можна знайти і стосовно їжі: їсти маючи потребу і їсти для задоволення смаку – дія однакова, а гріх полягає у намірі. Їсти по потребі означає, коли хтось визначить для себе, скільки вживати їжі на день: і якщо побачить, що ця кількість їжі обтяжила його і її потрібно дещо зменшити, то він зменшує її. Або, якщо ця кількість їжі не обтяжила його, але вона недостатня для тіла, і її необхідно трішки збільшити, він збільшує її. І таким чином, добре вивчивши свою потребу, слідує потім певній мірі і споживає їжу не для задоволення смаку, але бажаючи підтримати силу свого тіла. Однак і те невелике, котре вживає хтось у їжу, потрібно споживати з молитвою і осуджувати себе у своїх думках, як негідного жодної їжі і утіхи. Не потрібно також звертати увагу на те, що інші, через якусь нагальну потребу, бувають заспокоєні, щоб і самому не побажати спокою, і взагалі не треба думати, що заспокоєння тіла є легким для душі.

Одного разу, коли я ще жив разом з іншими монахами, пішов я відвідати одного із старців, адже там було багато великих старців і знайшов, що брат, котрий прислуговував йому разом із ним споживав їжу. Побачивши це, я сказав йому наодинці: “Хіба ти не знаєш, брате, що ці старці, які, як ти бачиш, споживають їжу і по потребі дозволяють собі певне послаблення, подібні до людей, які здобули сховище і, довго працюючи, складали зароблене до того сховища, доки не наповнили його. Коли ж наповнили і запечатали його, то знову почали працювати собі на витрати і зібрали ще по тисячі золотих монет, щоб було звідки брати, коли виникне потреба, і тим самим зберегти те, що знаходиться у сховищі. Так і ці старці, довго працюючи, зібрали собі скарби у юності своїй і, запечатавши їх, напрацювали ще небагато, щоб мати це під час старості або немочі і брати з цього, а зібране раніше зберігати приховним. А ми не набули ще і самого сховища. Із чого ж станемо ми витрачати?” Тому ми і повинні, як я сказав, вживаючи їжу через потребу тіла, осуджувати самих себе і вважати себе негідними будь-якої втіхи і навіть чернечого життя, також їжу [слід] споживати стримано: так вона не буде нам в осуд. Це сказали и про стримання черева.

Але не тільки в їжі повинні дотримуватися міри, але і утримуватися від будь-якого іншого гріха, щоб, як постуємо ми черевом, так постували і язиком, утримуючись він наклепів, від брехні, від марнослів’я, від образ, від гніву, тобто від усілякого гріха, який твориться язиком. Також належить постувати і очима, тобто не дивитися на марнотні речі, не давати очам свободи, ні на кого не дивитися безсоромно і без страху. Також і руки, і ноги слід стримувати від усілякого злого вчинку. Постуючи таким чином, як говорить [святитель] Василій Великий, постом сприятливим, віддаляючись від усілякого гріха, котрий чинимо нашими почуттями, ми досягнемо святого дня Воскресіння, ставши, як ми сказали, новими, чистими і гідними причастя Святих Таїн. Але спочатку вийдемо на зустріч Господу нашому Ісусу Христу, Який йде постраждати, і з оливковими і пальмовими віттями приймемо Його, що сидить на осляті і входить у святе місто Єрусалим.

Для чого Господь сів на осля? Він сів на осля для того, щоб нашу душу, яка уподібнилася, як говорить Пророк, скотам безсловесним і бездумним, – як Слово Боже, – навернути і підкорити Своєму Божеству. Що означає, що Його зустрічають з пальмовим і оливковим віттям? Коли хто піде на битву із своїм ворогом і повернеться переможцем, то всі піддані зустрічають його, як переможця, з пальмовим віттям: адже пальмове віття є символом перемоги. Також, коли хтось терпить образи від іншого і хоче звернутися до людини, яка може захистити її, то він приносить йому оливкове віття, закликаючи і благаючи про помилування і надання допомоги: адже оливкове віття є символом милості. Тому і ми зустрічаємо Владику нашого Христа із пальмовим віттям – як переможця, бо Він переміг нашого ворога; а з віттям оливковим, прохаючи від Нього милості, благаючи, щоб, як Він здобув перемогу заради нас, так і ми перемогли через Нього; щоб явилися носіями знамена перемоги не тільки заради тієї перемоги, яку Він отримав за нас, але і заради тієї, яку ми отримали через Нього, молитвами усіх Святих. Бо йому належить усяка слава, честь і поклоніння на віки віків. Амінь.



Преподобний авва Дорофей.

Повернутися в розділ