2011-12-19

У переповненому храмі молились парафіяни багатьох церков, навіть інших конфесій, які цього дня прийшли помолитись до угодника Божого і молитовника – святого Миколая. Після Літургії відбувся хресний хід.

Святитель Миколай народився у місті Патарі Лікійської області. Він був єдиним сином благочестивих батьків Феофана і Нони, що дали обітницю присвятити його Богу.

З дитячих років Миколай досягав успіху у вивченні Божественного Писання; вдень він не виходив із храму, а вночі молився і читав книги.

Пресвітер Миколай проявляв велике милосердя до пастви, приходивши на допомогу тим, хто страждає, і роздавав все своє майно жебракам.

Покликаний пасти Церкву Божу в архиєрейському сані, святитель Миколай залишався великим подвижником, виявляючи пастві образ лагідності, тепла і любові до людей.

Досягнувши глибокої старості, святитель Миколай після нетривалої хвороби мирно помер 6 грудня 342 року, і був похований в соборній церкві міста Мири. У 1087 році його мощі були перенесені до італійського міста Бар, де знаходяться і понині.

Довідка

Свято-Миколаївська церква у Полтаві – один із найдавніших храмів, який Господь зберіг від хижої богоборчої руки комуністів. У ньому проведено ремонт, встановлено іконостас і проводяться постійні Богослужіння.

Час будівництва першої дерев’яної церкви в ім’я святого Миколая у Полтаві на території Нової фортеці в урочищі Мазурівка невідомий. Документально підтверджено факт її існування 1669 року. Наступну церкву, вірогідно, було зведено на старому місці у 1680-х коштом полтавського полковника Павла Семеновича Герцика. Існувала до 28 травня 1758 року, коли загинула під час пожежі. Невдовзі, поряд із місцем, де стояв старий дерев’яний храм, розпочалося спорудження нової мурованої церкви, яку освятили 8 травня 1774 року. Церква була   закрита і частково зруйнована  у ХХ ст. 1995 року працею протоієрея Миколая Храпача та громади була передана парафії УПЦ Київського Патріархату. З того часу відновлено Богослужіння.