Архієрей

Біографія архієпископа Полтавського і Кременчуцького Федора (Бубнюка)

Храми єпархії

Храм Святого Архістратига Божого Михаїла в с.Петрівка

Свято-Миколаївський кафедральний собор м. Кременчука

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Полтаві

Список парафій Полтавської єпархії

Архів

2018-05

2018-04

2018-03

2018-02

2018-01

2017-12

2017-11

2017-10

2017-09

2017-08

2017-07

2017-06

2017-05

2017-04

2017-03

2017-02

2017-01

2016-12

2016-11

2016-10

2016-09

2016-08

2016-07

2016-06

2016-05

2016-04

2016-03

2016-02

2016-01

2015-12

2015-11

2015-10

2015-09

2015-07

2014-12

2014-11

2014-10

2014-09

2014-08

2014-07

2014-06

2014-05

Православний календар

Травень 2018
Пн   7 14 21 28
Вт 1 8 15 22 29
Ср 2 9 16 23 30
Чт 3 10 17 24 31
Пт 4 11 18 25  
Сб 5 12 19 26  
Нд 6 13 20 27  
Паломницький центр ім. преп. Паїсія Величковського Духовно-культурний центр

Повчання про те, які підстави має християнська надія і чим вона живиться

2011-12-12

1) Бог є вічним і незмінним, живий і безсмертний, тому і надія на Нього тверда і непохитна. 2) Бог є всемогутнім, Який усе створив з нічого і все може зробити, хоча й наш розум не може цього збагнути. 3) Бог є премудрим, Який знає, як нам допомогти, визволити і спасти. Де способу і засобів для спасіння немає, там Бог знаходить спосіб, і де немає виходу, там Він знаходить вихід. 4) Бог є преблагим і милосердним, Який не може не благодіяти нам і хоче помилувати і врятувати нас. 5) Бог є істинним, Який не може сказати неправди у Своїй обітниці. Обіцяв же Він тим, хто взиває до Нього, допомогу і спасіння (як про це читаємо у багатьох місцях Святого Письма). Тому надія на Нього є безсумнівною, твердою, відомою усім і непохитною, хоча б вітри і ріки ринулися на неї, адже вона заснована на камені (Мф. 7, 25). Ця надія з Божою поміччю живиться і укріпляється: читанням чи уважним слуханням Священного Писання. “Все, що написано було раніше, написано нам на повчання, щоб ми терпінням і втішанням з Писання зберігали надію” (Рим. 15, 4), роздумами над благодіяннями Божими, які були раніше, яких сподобилися бачити отці наші. Згадай усіх отців, котрі від початку світу були, що уповали на Бога і отримали милість. Уповали Ной, Авраам, Ісаак і Яків, і визволив їх Господь. Уповав Йосиф і був врятований. Уповав Ізраїль і чудесно від єгипетської роботи звільнився. “На Тебе надіялися батьки наші, надіялися, і Ти визволив їх. До Тебе зверталися і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромилися” (Пс. 21, 5-6)… Так, згадуючи благодіяння Божі, котрі були раніше, і нам потрібно надію нашу зміцнювати і не полишати відважності. Їх, котрі молилися, Бог помилував: і нас помилує. Вони на Бога уповали, і Він визволив їх – і нас, що уповаємо, визволить. Їхня надія не посоромилася – і нас, не посоромить. “Бо Бог не дивиться на особу” (Рим. 2, 11); усіх однаково милує Він, усіх, котрі шукають Його милості; так само приймає й усіх, котрі приходять до Нього.




Святитель Тихон Задонський.

Повернутися в розділ