2011-11-11

Ті, хто пам’ятає ті часи, коли треба було відстоювати право збиратися віруючим і молитися українською мовою, їздити по містах та селах і розповідати про Українську Церкву, часто бачили Петра Григоровича серед людей – на зібраннях і мітингах. І скрізь він був у перших рядах – розповідав правду про трагічну історію нашої землі, про відродження Української Автокефальної Православної Церкви і становлення Київського Патріархату. На проповіді у храмі протоієрей Миколай Храпач сказав, що раб Божий Петро стояв біля витоків Української Православної Церкви Київського Патріархату. Він активно працював на благо Церкви, був відданий і любив Церкву, постійно повторював, що це “...сім’я моя, другий дім”. Прийшов його час відійти до Бога, і ми сподіваємося що за його працю, за його добре і щире серце Господь прийме його на лоно Авраама, де перебувають праведники, а ми будемо молитися і пам’ятати його в наших серцях.

Проводжаючи в останню дорогу Петра Григоровича, люди згадували події, пов’язані з його активною участю в їхньому житті. Про нього, як про засновника Полтавського православного братства святого апостола Андрія Первозваного говорили братчики, його відданість Церкві відзначало духовенство, “щирим українцем” його називали колеги по роботі, про доброту і працьовитість згадували односельці.

Короткі біографічні дані розповідають, що народився Петро Григорович Колотій 3 жовтня 1941 року в селі Сидоренкове Харківської області, де в той час проходила лінія фронту і йшли бої. Потім мати з немовлям переїхали на станцію Решетилівку, звідки був родом його батько. В 1949 році Петро пішов у перший клас, а в 1956 році, після закінчення семирічки з відзнакою, поступив в Полтавський сільськогосподарський технікум, де набув професію землевпорядника. В 1960-1963 роках після закінчення технікуму проходив військову службу в Німеччині. З 1964 по1969 рік працює за спеціальністю в Закарпатській землевпорядній організації, потім – в Полтавському проектному інституті “Укрземпроект”.  Одружившись переходить на посаду майстра в ССМУ-4 тресту “Полтавпромбуд”. У 1979-1981рр. працює геодезистом. Одночасно навчається і 1981 року закінчує вечірнє відділення Полтавського інженерно-будівельного інституту. Пізніше працює в БМУ «Полтавхіммашбуд».

З початку 90-х років ХХ-го століття Петро Колотій у вирі національного піднесення, боротьби за Україну і за Українську Церкву. Активний учасник громадського і політичного життя на Полтавщині. Були в житті Петра Григоровича і гоніння за політичні погляди і тюремні застінки. Він завжди відгукувався на актуальні питання, яке ставило життя перед суспільством, завжди стояв на боці правди і на сторожі Божих заповідей. Публікував свої статті у періодиці, як голова православного братства виступав із лекціями про православну віру в навчальних закладах Полтави і підсумував свої роздуми у книзі «Бути чи не бути? Розмови про Віру і Церкву»

Працюючи в сфері будівництва, чи міг передбачити Петро Григорович, що Господь обере його в числі інших будівничих відродження українського церковного життя на Полтавщині... Він являється одним із учасників побудови першого за сімдесят років новозбудованого Свято-Покровського храму в Полтаві. Із церквою Покрови Пресвятої Богородиці пов’язані і останні роки його життя. “Церква – це друга сім’я” –повторював Петро Григорович. І сльози на очах у багатьох парафіян свідчення того, що, не зважаючи на запальний, інколи різкий, характер, люди любили його. “Осиротіла наша парафія” – з сумом цього дня промовив отець Миколай.

Звістка про перерваний шлях земного життя, як розірвана струна вдарила пекучим болем у серця людей, які знали Петра Григоровича, пройшлася по душі кожного, пролилася непрошеними сльозами у багатьох людей, співчуттям родичам, дітям і внукам.

Царство Небесне і вічна пам’ять нашому побратиму, спочилому у Бозі Петру Григоровичу Колотію.

Голова Полтавського православного братства

святого апостола Андрія Первозванного

Олександр Ільченко.