2011-11-07

Ми повинні намагатися в усіх обставинах чинити так, щоб закликати на себе Боже благословення і щоб наше серце завжди було зігріте любов’ю до Творця і Промислителя усього. Тому, коли настане полудень і наші сили, зміцнені нічним спокоєм, знову дещо вичерпаються і потребуватимуть підкріплення, постараємося пригадати всі наші вчинки, які ми зробили зранку до цього часу, подумаємо і оцінимо, чи настільки вони корисні для нас, суспільства і Батьківщини, щоб остання давала нам поживу, оскільки їжа є нагорода за нашу працю, і через це, за словами апостола Павла, хто не працює, нехай не їсть (2 Сол. 3, 10). Немає такої людини, яка б могла себе вважати вільною від праці, тому що на кожному лежать обов’язки: господарчі, сімейні і щодо себе самого, тож для того, хто живе правильно, не може залишитися часу на ледарство і порожні слова. А тому ми повинні якомога суворіше провіряти себе в тому, як витрачаємо час. Для цього, завершивши день, поміркуємо: скільки ми зробили добра? Чи не знехтували чимось, чи не зашкодили комусь, чи не зробили щось безрозсудно? І якщо за щось нас буде докоряти сумління, подумаємо, у чому ми повинні себе виправити. Зробимо із самих наших вчинків правило обережності, і якщо у чомусь будемо зустрічати труднощі, то звернемося у молитві до Господа Бога, що подає нам розум і сили, і з особливою старанністю попросимо Його допомоги. Цьому навчає нас Його святий закон та вимагає від нас святості Винуватця життя нашого і Подателя всіляких благ Господа, а також і користь: наша, суспільна, користь Церкви і Батьківщини.

Із Синодальних повчань.