2011-09-02

А ми, що впадаємо у безліч гріхів і ніби знаходимося серед розбурханого моря, завжди потребуємо постійної і безперервної утіхи від Писання. Ті сидять далеко від боротьби, через що і отримують небагато ран, а ти постійно перебуваєш у бойовому строю і отримуєш безперервні удари, а тому й більше потребуєш ліків. І жінка дратує тебе, і син засмучує, і слуга гнівить, і ворог замишляє зле, і друг заздрить, і сусід наговорює, і підставляє ногу співслуживець, і бідність засмучує, і щастя надимає, і нещастя призводить до відчаю – з усіх сторін оточують нас багато випадків і приводів то для гніву, то до турбот, то до зневіри і смутку, то до марнославства і гордині, і звідусіль летять незліченні стріли. Тому нам постійно необхідне всеозброєння; нам постійно потрібні божественні ліки, щоб ми могли лікувати і вже отримані рани, і попереджувати ще не отримані; здаля знесилюючи і відбиваючи диявольські стріли постійним читанням Божественних Писань. Бо неможливо, неможливо спастися нікому, хто не вправляється у духовному читанні… Якщо, отримуючи щодня рани, ми не будемо користуватися ніякими ліками, то яка нам надія на спасіння?

Святитель Іоан Золотоустий.