Митрополит

Біографія митрополита Полтавського і Кременчуцького Федора (Бубнюка)

Храми єпархії

Храм Святого Архістратига Божого Михаїла в с.Петрівка

Свято-Миколаївський кафедральний собор м. Кременчука

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Полтаві

Список парафій Полтавської єпархії

Архів

2024-03

2024-02

2024-01

2023-12

2023-11

2023-10

2023-09

2023-08

2023-07

2023-06

2023-05

2023-04

2023-03

2023-02

2023-01

2022-12

2022-11

2022-10

2022-09

2022-08

2022-07

2022-06

2022-04

2022-02

2022-01

2021-12

2021-11

2021-10

2021-09

2021-08

2021-07

2021-06

2021-05

2021-02

2021-01

2020-12

2020-11

2020-10

2020-09

2020-08

2020-07

2020-06

2020-04

2020-03

2020-02

2020-01

2019-12

2019-11

2019-10

2019-08

2019-07

2019-06

2019-05

2019-04

2019-03

2019-02

2019-01

2018-12

2018-11

2018-10

2018-09

2018-08

2018-07

2018-06

2018-05

2018-04

2018-03

2018-02

2018-01

2017-12

2017-11

2017-10

2017-09

2017-08

2017-07

2017-06

2017-05

2017-04

2017-03

2017-02

2017-01

2016-12

2016-11

2016-10

2016-09

2016-08

2016-07

2016-06

2016-05

2016-04

2016-03

2016-02

2016-01

2015-12

2015-11

2015-10

2015-09

2015-07

2014-12

2014-11

2014-10

2014-09

2014-08

2014-07

2014-06

2014-05

Православний календар

Березень 2024
Пн   4 11 18 25  
Вт   5 12 19 26  
Ср   6 13 20 27  
Чт   7 14 21 28  
Пт 1 8 15 22 29  
Сб 2 9 16 23 30  
Нд 3 10 17 24 31  
Паломницький центр ім. преп. Паїсія Величковського Духовно-культурний центр

Про плотську і духовну ревність

2011-09-02

Якщо святі викривали нечестивців і тих, хто грішив, то викривали по повелінню Божому, по своїм обов’язкам, по натхненню Духа Святого, а не по навіюванню пристрастей своїх і демонів. Хто ж наважиться самочинно викривати брата або зробити йому зауваження, той чітко виявляє і доводить, що він вважає себе розсудливішим і доброчеснішим за того, кого викриває, що він діє, захоплений пристрастю і спокушений демонськими помислами.Належить пам’ятати заповідь Спасителя: “Чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоїм, не відчуваєш? Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого” (Мф. 7, 3-5). Що таке – колода? Це – плотське мудрування, дебеле як колода. Воно забирає усю здатність і правильність у сили бачити, котру дарував Творець розуму і серцю. Людина, керована плотським мудруванням, ніяк не може правильно міркувати ні про свій внутрішній стан, ні про стан ближніх. Вона міркує про себе і про інших так, як вона видається сама собі і як видаються їй ближні по зовнішності, по її плотському мудруванню, хибно – і тому Слово Боже дуже вірно назвало таку людину лицеміром.

Християнин після зцілення себе Словом Божим і Духом Божим, отримує здатність правильно бачити свій душевний уклад і душевний уклад ближнього. Плотське мудрування, ударяючи колодою ближнього, який грішить, завжди бентежить його, часто губить, ніколи не приносить і не може принести користі, зовсім не діє на гріх. На противагу цьому, духовне мудрування діє виключно на душевну хворобу ближнього, милуючи ближнього, зцілюючи і спасаючи його. Слід зауважити, що після стяжання духовного розуму недоліки і огріхи ближнього починають здаватися дуже малозначними, бо вони викуплені Спасителем і зручно лікуються покаянням, – ті самі огріхи і недоліки, які плотському розуму здавалися безмежно великими і важливими. Очевидно, що плотське мудрування, будучи саме по собі колодою, надавало їм такого великого значення.

Плотське мудрування бачить у ближньому і такі гріхи, яких у ньому зовсім немає: тому й ті, хто захоплювалися безрозсудною ревністю, часто грішили наклепом на ближнього і ставали зброєю та іграшкою для впалих духів. Преподобний Пімен Великий розповідав, що якийсь чернець, захопившись ревністю, зазнав наступної спокуси: він побачив іншого ченця, який лежав на жінці. Довго боровся чернець з помислом, котрий спонукав його зупинити грішників, і, нарешті, переможений, штовхнув їх ногою і сказав: “Ну, припиніть!” Тоді виявилося, що це були два снопи.

Якщо хочеш бути вірним, ревним сином Православної Церкви, то досягай цього виконанням євангельських заповідей щодо ближнього. Не насмілюйся викривати його! Не насмілюйся повчати його! Не насмілюйся осуджувати і докоряти йому! Це – вчинки не віри, а безрозсудної ревності, зарозумілості, гордині. Запитали Пімена Великого: “Що таке віра?” Великий відповів: “Віра полягає в тому, щоб перебувати у смиренні і творити милість”, тобто смиритися перед ближніми і пробачати їм усі образи й кривду, усі гріхи їхні. Оскільки безрозсудні ревнителі як першопричину своєї ревності виставляють віру, то нехай вони знають, що істинна віра, а значить і істинна ревність повинні виражатися у смиренні перед ближнім і у милості до них. Віддамо суд над людьми і викриття людей тим людям, на яких покладений обов’язок судити братів своїх і керувати ними.

“Той, хто має хибну ревність, – сказав святий Ісаак Сирін, – захворів на великий недуг. О людино, що думаєш виношувати ревність проти чужих хвороб, ти відрікся від здоров’я своєї душі! Потрудись старанно про здоров’я душі твоєї. Якщо ж бажаєш вилікувати немічних, то знай, що хворі потребують більше догляду за ними, ніж різкого викриття. Але ти, іншим не допомагаючи, сам себе ввергаєш у тяжку і болісну хворобу. Ця ревність у людях не визнається одним з видів премудрості, але зараховується до хвороб душі, є ознакою убозтва духовного розуму, ознакою крайнього невігластва. Початок Премудрості – тихість і лагідність, притаманні великій і міцній душі, грунтовному складу думок, і [вони] носять людські немочі. Ми, сильні, – говорить Писання, – повинні терпіти немочі безсилих (Рим. 15, 1), і: якщо і впаде людина в якийсь гріх, ви, духовні, виправляйте такого в дусі лагідності (Гал. 6, 1). Мир і терпіння апостол зараховує до плодів Святого Духа”.

В іншому слові преподобний Ісаак говорить: “Не зненавидь грішного, тому що ми всі грішні. Якщо ти заради Бога подвизаєшся проти нього (грішника), то заплач по ньому. Зненавидь гріхи його, а про нього помолися, і цим уподібнишся Христу, Який не обурювався на грішників, а молився за них. Чи не бачиш: Він плакав про Єрусалим? І ми в багатьох випадках служимо посміховиськом для диявола. Для чого ж ненавидимо того, над ким сміється той, хто насміхається із нас, диявол? Для чого ти, о людино, ненавидиш грішника? Чи за те, що він не такий праведний як ти? Де ж твоя правда, коли у тебе немає любові? Чому ти не заплакав за ним, але переслідуєш його? Дехто з тих, хто думає про себе, що вони нібито правильно думають про діла грішників і [через це] гніваються на них, діють так через своє невігластво”.

Отже, коли за твою працю у виконанні заповідей Бог сподобить тебе відчути у твоїй душі ревність Божественну – тоді ясно побачиш, що ця ревність буде спонукати тебе до мовчання і смирення перед ближніми, до любові до них, до милування їх, до жалю за ними, як сказав святий Ісаак Сирін. Божественна ревність – це вогонь, але такий, що не розпалює кров! Він гасить у ній розпалення, заспокоює її. Ревність плотського мудрування завжди супроводжується розпаленням крові, нашестям величезної кількості думок і мрій. Наслідками сліпої і неуцької ревності, якщо ближній не погодиться з нею, зазвичай бувають обурення на нього, злопам’ятство, різноманітна мстивість, а якщо підкориться, – марнославне задоволення собою, збудження і примноження нашої зарозумілості і думки про себе.


Святитель Ігнатій (Брянчанінов).

Повернутися в розділ