УСПІННЯ БОГОРОДИЦІ
2011-08-26 Ми розуміємо, що Господь наш Ісус Христос не мусів помирати, адже Він був Богочоловіком: як Бог Він не знав смерті, а будучи народженим від Святого Духа, Він і як людина не міг зазнати смерті. Тому Його смерть стала для нас тою жертвою, через яку ми маємо змогу примиритися з Богом, стати одним цілим з Ним. І, завдяки тій жертві, ми сьогодні через святі таїнства, наприклад – святу Євхаристію або покаяння, наближаємося до Нього в тій мірі, наскільки це можливо. Ці церковні таїнства є якраз тією рукою Божою, що сходить з Небес і огортає серце кожного віруючого християнина. Ми знаємо, що через свої гріхи ми не можемо уподібнитися Богові хоча б на йоту, бо нам це недоступне.
Але бачачи це, Сам Бог спускається до нас через святі таїнства і дає нам можливість спасіння та вічного життя. Ми, коли молимося до Пресвятої Богородиці, а зокрема – перед Її чудотворною іконою, що зберігається тут у храмі, то промовляємо слова «Пресвятая Богородице, спаси нас!». Це означає не те, що Вона спасає нас своїми власними силами. Це означає не що інше, як те, що Вона Своїм життям, заслугами перед Богом, сподобилась тої честі, що всі молитви, які Вона сама надсилає до Бога, є почуті. Їй Господь ні в чому не відмовляє. В день, коли Пресвята Богородиця полишила цю землю, Вона перейшла у вічність, на Небо, в райські оселі, де Її душу зустрів Улюблений Син. Там Вона ще більше слухає нас. Адже, живучи на землі, Вона виконувала прохання тих людей, яких вона бачила: найперше апостолів, які зверталися до Неї з молитвою. Та коли Вона відійшла до Свого Сина а нашого Спасителя, з того часу Вона стала і нашою Матір’ю. Пригадаймо слова, сказані Спасителем, коли Він був на хресті: «Сину, це мати твоя». А до Матері Він промовив: «Мати, це син твій». Вони були звернені до улюбленого учня Іоана Богослова. Тим самим Він усиновив весь християнський рід, і взяв його під покров Пресвятої Богородиці. |