Архієрей

Біографія архієпископа Полтавського і Кременчуцького Федора (Бубнюка)

Храми єпархії

Храм Святого Архістратига Божого Михаїла в с.Петрівка

Свято-Миколаївський кафедральний собор м. Кременчука

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Полтаві

Архів

2017-10

2017-09

2017-08

2017-07

2017-06

2017-05

2017-04

2017-03

2017-02

2017-01

2016-12

2016-11

2016-10

2016-09

2016-08

2016-07

2016-06

2016-05

2016-04

2016-03

2016-02

2016-01

2015-12

2015-11

2015-10

2015-09

2015-07

2014-12

2014-11

2014-10

2014-09

2014-08

2014-07

2014-06

2014-05

Православний календар

Жовтень 2017
Пн   2 9 16 23 30
Вт   3 10 17 24 31
Ср   4 11 18 25  
Чт   5 12 19 26  
Пт   6 13 20 27  
Сб   7 14 21 28  
Нд 1 8 15 22 29  
Паломницький центр ім. преп. Паїсія Величковського Духовно-культурний центр

Храм Святого Архістратига Божого Михаїла в с.Петрівка

Храм Святого Архістратига Божого Михаїла в с.ПетрівкаХрам Святого Архістратига Божого Михаїла в с.ПетрівкаХрам Святого Архістратига Божого Михаїла в с.ПетрівкаХрам Святого Архістратига Божого Михаїла в с.Петрівка

Засновано Петрівську святиню у 1744 році стараннями дворянина Тимофія Слуцького. І багато поколінь знаходило у цьому величавому храмі порятунок душі, приносячи у ньому свої святі молитви до Всевишнього Бога. Але в першій половині ХХ ст. Свято-Михайлівська церква, як і багато інших святинь Полтавського краю, зазнала наруги від безбожницьких рук і була нахабно знищена, залишивши про себе пам'ять у серцях віруючих і печаль у їхніх душах. Йшли роки, десятиліття і за промислом і благоволінням Божим наступила мить, коли храм Святого Архістратига Божого Михаїла  розпочав другий етап свого народження, який почався завдяки старанню вихідця з цього села, люблячого сина своєї Полтавської землі Олексія Михайловича Ландаря. Та ось вже восени 2007 року відбулося закладання першого каменя і храм почав зростати і вбиратись у красу і величність, немов прекрасна квітка, яка притягує погляд кожного милуватися її красою. Церковна територія увінчалась закладанням красивого парку, відновленням могили священика, встановленням пам'ятного знаку жертвам голодомору 1932 – 1933 рр., заміною на новий пам'ятний знак усім загиблим воїнам другої світової війни. Знову Петрівська земля почула слова церковних Богослужінь, повітря наповнилося мелодійним звуком церковних дзвонів, а золотосяйний хрест на куполі почав вигравати світлими барвами в сонячних променях. Душі віруючих людей знову знайшли молитовну радість приходити у храм для євхаристійного єднання і спасіння своєї душі. При вході в браму церковної території кожного віруючого зустрічає Святий Архістратиг Михаїл, який зображений в мозаїці над центральним входом в церкву, немов нагадує кожному, хто приходить, про своє покровительство над цим храмом, охорону і опіку. Церква, будучи побудованою в стилі українського барокко, ніби нагадує нам про наше славне історичне і духовно-релігійне минуле. А увійшовши у середину, опиняєшся немов серед ангельського світу. Підносячи погляд до святих ікон, кожна з них закликає вознести хвалу Господу і неначе допомагає тобі виливати із свого серця слова святих молитов. Храм завжди повинен нести людям тепло, умиротворення і зігрівати християнина святістю Богослужіння, красою церковного мистецтва. Саме таке поєднання увібрав у себе храм Святого Архістратига Божого Михаїла у с.Петрівка, який тринадцятого червня 2009 року Божого освятив Святійший Патріарх Київський  і всієї Руси-України Філарет у співслужінні єпископів Полтавського та Кременчуцького Федора та Кіровоградського і Голованіського Марка із священством Полтавської єпархії. По завершені усіх урочистостей та святкових Богослужінь всі прихожани та гості Петрівки були сповнені невимовної радості, адже майже через століття з Господньої ласки у Петрівці знову засяяв рукотворний храм Божий. Церква Святого Архістратига Божого Михаїла розпочала свою нову величаву ходу і запрошує усі віруючі душі до себе на молитву до Всевишнього Господа Бога. Тепер залишається лише відродити і нерукотворні храми у наших християнських душах, щоб світло Божественної слави і любові сяяло і зігрівало нас, наших ближніх та весь навколишній світ і, просвічуючись Божою благодаттю, ми були християнами не лише по імені, а й по духу. Хочеться вірити і уповати, що більше наші церкви не зазнають безбожницької наруги і свавілля, а будуть центрами духовності, єднання і ведення кожної православної душі по буремній життєвій дорозі до тихої пристані Царства Божого!

Ієрей Іван Перелюк